Прощання з легендарною постаттю: у Львові попрощалися з Оленою Рибалко
Львівська міська рада повідомила про завершення земного шляху Олени Кирилівни Рибалко, яка відійшла у вічність 9 жовтня на 110-му році життя. Церемонія прощання та чин похорону відбулися у храмі Успіння Пресвятої Богородиці, а поховали Олену Кирилівну у родинному гробівці на Янівському кладовищі.
Життєвий шлях, сповнений боротьби та служіння
Олена Рибалко народилася 2 червня 1917 року на Вінниччині, де й здобула медичну освіту. Її родина мала глибоке коріння в українській історії та боротьбі за незалежність. Батько Олени Кирилівни, Кирило Рибалко, був воїном Української Народної Республіки та одним із фундаторів Української автокефальної православної церкви. Його життя трагічно обірвалося у 1937 році – його розстріляла трійка НКВС за діяльність, спрямовану на відродження української церкви. Мати Олени Кирилівни, яка належала до української гілки славетного роду графів Потоцьких, померла під час Другої світової війни.
Олена Кирилівна особисто пережила страшні часи Голодомору 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів українців. У 1946 році вона переїхала до Львова, де присвятила своє життя лікарській справі. Її професійна діяльність була нерозривно пов’язана з турботою про здоров’я людей. Олена Кирилівна обіймала посаду головної лікарки Пустомитівської районної лікарні, де надавала допомогу тисячам пацієнтів. Серед її хворих були видатні діячі української культури, науки та церкви, зокрема поет Дмитро Павличко, історик Іван Крип’якевич, церковний діяч Йосиф Кладочний.
Медик, патріотка, герой
Проте, служіння Олени Рибалко не обмежувалося лише лікарською практикою. У складні часи боротьби українського народу за свободу, вона активно долучалася до цієї боротьби. Олена Кирилівна надавала неоціненну медичну допомогу українським повстанцям, проводила складні операції у схронах Української повстанської армії. Ризикуючи власним життям, вона рятувала життя тих, хто боровся за незалежність України. Її відвага та самовідданість є яскравим прикладом справжнього патріотизму.
Смерть Олени Рибалко – це втрата для всієї України, для тих, хто цінує історію, боротьбу за свободу та людське життя. Її довголіття, сповнене випробувань та подвигів, залишається нагадуванням про силу духу та незламність української нації.
Варто згадати, що подібні втрати, хоч і в іншому контексті, відбуваються й нині. Наприклад, 1 жовтня на 100-му році життя відійшов у вічність Зенон Врублевський – підпільник ОУН, вояк дивізії «Галичина» та Української повстанської армії, який пройшов через полон та радянські табори. Такі постаті, як Олена Рибалко та Зенон Врублевський, є живими свідками найважливіших етапів української історії, їхній життєвий шлях – це подвиг, гідний глибокої поваги та пам’яті.