Огорожу, стелаж або захисний екран можна зібрати двома способами: звареним каркасом із труби або розбірним каркасом на затискних з’єднувачах. Розбірний варіант підходить там, де конструкцію потрібно згодом змінювати, переставляти чи добудовувати.
Затискні з’єднувачі стягують труби гвинтами, тому вузол тримає задану геометрію без шва і без нагрівання металу. Такий вузол розбирають і збирають повторно тим самим інструментом, яким його стягували вперше. Це відрізняє його від зварного шва, який після з’єднання труб розібрати вже не можна. Доступні моделі представлено в каталозі: https://promdetali.com.ua/g151828459-zazhimnye-soediniteli.
Які вузли утворюють затискні з’єднувачі
Базовий набір затискних з’єднувачів охоплює шість типів вузлів, і кожен із них розв’язує окрему задачу в каркасі. З них складається будь-яка конфігурація конструкції, від простої прямокутної рами до розгалуженого стелажа з кількома рівнями полиць.
- Прямий стик подовжує пряму ділянку каркаса, не змінюючи напрямку труби.
- Кут задає фіксований злам конструкції під потрібним кутом між двома трубами.
- Трійник і хрестовина додають бічне відгалуження одразу в одній або двох площинах.
- З’єднання під довільним кутом фіксує нахил, якого немає серед стандартних прямих кутів.
- Кріплення до площини виводить трубу на стіну, підлогу або станину обладнання.
Як збирається просторовий каркас із труби
Збирання починається з опорного контуру: горизонтальні й вертикальні труби з’єднують прямими стиками та кутами в замкнений периметр. Цей контур задає загальні габарити майбутньої конструкції ще до того, як у ній зʼявляться внутрішні елементи.
Далі в контур додають трійники й хрестовини там, де потрібні полиці, перегородки чи додаткові стійки. З’єднання під довільним кутом ставлять на ділянках зі скосом або нахилом, яких не покриває стандартний прямий кут. Останніми монтують кріплення до площини, якими каркас фіксують до підлоги, стіни чи корпусу обладнання.
Лише після монтажу останнього вузла перевіряють геометрію всієї конструкції, а не окремих її ділянок. Якщо на цьому етапі знайдено перекіс, його виправляють, послабивши потрібний затискний з’єднувач, а не розбираючи каркас повністю.
Де збірний каркас виграє у зварного
Розбірна конструкція на затискних з’єднувачах доречніша за зварну там, де каркас часто змінюють. До таких випадків належать захисні огорожі навколо небезпечних зон, стелажі для деталей і матеріалів, конвеєрні рами, тимчасові конструкції на час ремонту та обладнання, яке періодично переставляють цехом.
Під час модернізації лінії розбірність дає змогу перенести секцію огорожі в інше місце, додати ще одну полицю до стелажа або змінити висоту рами. Усе це виконують без різання металу і без повторного зварювання, тому лінія простоює коротший час.
Підбір за діаметром труби й сумісність систем
Затискні з’єднувачі підбирають за зовнішнім діаметром труби, під яку вони розраховані. Це основний параметр підбору для цього типу вузлів.
Діаметри різних систем не змішують у межах одного каркаса. З’єднувач, розрахований на один зовнішній діаметр, не затисне трубу іншого діаметра з тією самою надійністю. Тому весь каркас, від опорного контуру до останнього кріплення, проєктують під одну лінійку труби й одну лінійку з’єднувачів.