У Львові підняли Прапор Надії — символ вшанування полонених і зниклих безвісти
Біло-чорний Прапор Надії підняли у Львові поруч із Державним прапором України. Цей всеукраїнський символ підтримує і вшановує пам’ять про військовополонених та зниклих безвісти під час російсько-української війни.
Підняли Прапор Надії троє учасників: 13-річний Матвій, син військового, який зник безвісти рік тому, Максим, син військовополоненого бійця “Азову”, та Еліна Мединіна — прикордонниця, яка пережила російський полон.
Історії полону й зникнення
Матвій — син Романа, який зник безвісти 16 жовтня 2025 року. Його родина вже десять місяців шукає будь-яку звістку про батька та бореться за його повернення. З дитинства Матвій мріє стати священником і футболістом — саме батько привів його на футбольне поле, коли хлопцеві було лише три роки.
Максим — син військовополоненого Андрія, бійця 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Нацгвардії України. Після окупації рідного міста у 2014 році родина переїхала до Маріуполя. Там Андрій працював на комбінаті “Азовсталь” і з початком повномасштабної війни долучився до оборони Маріуполя. Наприкінці травня 2022 року разом із побратимами він потрапив у полон, а під час теракту в колонії в Оленівці отримав важкі поранення і досі перебуває в російській неволі.
Еліна Мединіна — прикордонниця, військова лікарка, захисниця Маріуполя та медикиня “Азовсталі”, яка також пережила російський полон. На початку повномасштабного вторгнення вона очолювала службу охорони здоров’я Донецького прикордонного загону та виконувала завдання в оточеному Маріуполі. Згодом опинилася на “Азовсталі”, де в складних умовах надавала медичну допомогу пораненим військовим і цивільним. 21 травня 2022 року Еліна потрапила в російський полон.
Символіка Прапора Надії
Прапор Надії — біло-чорний стяг, який символізує віру та надію на повернення тих, кого чекають українські родини. Ініціативу його підняття започаткували в Україні у 2025 році, щоб вшанувати пам’ять про українських військовополонених і зниклих безвісти під час війни, а також нагадувати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому.
Ідея створення цього символу належить Сергію Волинському — Герою України, командиру 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, учаснику оборони Маріуполя та колишньому військовополоненому.
Пошук зниклих безвісти
Варто зазначити, що ініціативи щодо вшанування пам’яті про зниклих безвісти та пошуку їхніх рідних стають дедалі поширенішими в Україні. Так, раніше у Запоріжжі відкрили мапу очікування із жетонами зниклих безвісти.
Зростання кількості таких акцій свідчить про важливість цієї теми для українського суспільства та необхідність постійної уваги до долі військових і цивільних, які зникли безвісти чи потрапили в полон під час конфлікту з Росією.